МЕТОД ЕВОЛЮЦІЙНОЇ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ БЕЗПРОВІДНОЇ СЕНСОРНОЇ МЕРЕЖІ

Анотація

У межах цієї роботи розглядається задача структурної оптимізації топології БСМ, яка полягає у визначенні координат сенсорних вузлів таким чином, щоб забезпечити максимальне покриття контрольованої області при заданій кількості вузлів; уникнути надмірного перекриття зон дії сенсорів; дотримуватись обмеження на мінімальну міжвузлову відстань, що дозволяє уникнути злиття зон покриття. Представлено блок-схему пропонованого генетичного алгоритму для оптимізації структури безпровідних мережевих вузлів при їх випадковому розміщенні. Здійснено ряд імітаційних експериментів із розміщення вузлів при різних значеннях радіусу дії (20 м, 30 м, 40 м), змінюючи обмеження на мінімальну міжвузлову відстань. Отримані результати показують, що при збільшенні кількості поколінь алгоритм демонструє покращення ефективності роботи, що відображається зменшенням накладання зон вузлів.